Вони зустрілись випадково так несподівано для двох.
І він уже не мав спокою
А чи вона… не знав ніхто.
Він скрізь ходив немов у сні
де був лиш усміх уст її.
А в голові лиш щирий голос
що так бере й кудись веде
А він боявсь, від тільки мріяв
Її зустріти ще хоч раз
Обняти, ніжно притулити
Й до серця тепло пригорнути
І доля ніжно посміхнулась
й подарувала щастя мить…
Та він не знав, що їй сказати,
Й вона тоді також мовчала
Вони блукали темним містом
Де був лиш він, вона і дощ.
Лиш дощ порушив тую тишу,
що поселилась між обох.
Та все пройшло,
і дощ пройшов…
А в його серці квітне й досі,
Та ніжна квітка у росі…
Він знов блукає темним містом
І може знов її знайде
І знов побачить милі очі
І знов до серця пригорне…
Вона пішла, і вже ніколи…
Лиш дощ шумить, що за вікном...
**********************************************
*********************************
Аби переглянути контактну інформацію, будь-ласка, зареєструйтесь.
Рудик «RUDIK» Rudik, 42 11 липня 2011
деж ти так пропала????
Рудик «RUDIK» Rudik, 42 14 червня 2010
ну не перший алеждяку +9
«PSYCHOTROPE» 11 червня 2010
)))
Людачька «ЛЮДОЧКА» 11 червня 2010
Сергій «AMADEORACHE» Бєлов, 25 10 червня 2010
+9

